На одному з київських підприємств була проведена зустрічна перевірка у зв’язку з договорами, укладеними з фірмою, яка ухилилася від сплати податків. У результаті було складено акт перевірки, в якому податковий орган не зарахував суми ПДВ, суми, що були віднесені у податковий кредит за угодами зі вказаною фірмою.

Таким чином, була нарахована недоїмка, а також пеня за весь строк фактичного заниження податкових зобов’язань по ПДВ. Через 10 днів з моменту підписання акта перевірки податкова представила в банк, що обслуговує підприємство, інкасове доручення на списання донарахованих сум.

Підприємство, розцінивши дії податківців як протиправні, звернулося до юристів за допомогою. Було підготовлено і подано до арбітражного суду м. Києва позов про визнання інкасового доручення таким, що не підлягає виконанню. Рішення було винесено на користь підприємства. Арбітражний суд керувався нормою Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. (зі змінами і доповненнями), а також Інструкцією Національного банку України “Про безготівкові розрахунки у господарському обороті України” від 02.08.96 р. (зі змінами та доповненнями). Ці нормативні акти встановлюють, що безспірне списання донарахованих сум податків, зборів, обов’язкових платежів, сум пені може проводитися тільки на підставі рішень, підписаних начальником або заступником начальника податкової адміністрації (п.8 ст.11).

Відповідно в інкасовому дорученні обов’язково повинні вказуватися номер та дата рішення (п.145). Оскільки безспірне списання грошових коштів проводилося тільки на підставі акта документальної перевірки, тобто з порушенням податкового законодавства, інкасове доручення було визнано таким, що не підлягає виконанню.