Практика використання господарського процесу на шкоду іншій стороні поширена як серед підприємців, так і державних структур, зокрема контролюючих органів.

Стаття 22 ГПК України зобов’язує сторони процесу добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, але при цьому не розкриває самого поняття “добросовістності”. Тому сторони процесу на свід розсуд використовують надані їм права в залежності від поставленої мети та правосвідомості.

А метою багатьох підприємців є отримання дешевого “кредиту” за допомогою господарського процесу. При цьому береться до уваги простий розрахунок. Розгляд господарського спору по першій нстанції триває до 2-х місяців. Класично, клопотаннями про відкладення розгляду спору, наприклад, в наслідок відрядження, цей термін умисно затягується до максимального. Потім прийняте рішення можливо оскаржити в апеляційному та касаційному порядку. Строк розгляду скарг також відповідно складає по 2 місяці. А тому проходження нескладної справи в трьох інстанціях може затягнутися в середньому до семи-восьми місяців з урахуванням обігу справи по судовим інстанціям.

Весь цей час такий боржник користується коштами свого контрагента. Необхідно підкреслити, що на законних підставах. За таке користування, крім, звичайно, боргу, він повиненя сплатити держмито (3400 грн. - максимальний розмір по трьох судових інстанціях) та неустойку (не більше подвійної облікової ставки НБУ). Стягнення через суд інших збитків є проблематичним, оскільки суду необхідно документально довести причинний зв’язок між збитками та неправомірними діями сторони. А через відсутність в самому договорі положень про відшкодування збитків, а особливо щодо причинного зв’язку, довести наявність збитків практично неможливо. Практика показує, що сплата держмита та неустойки значно дешевші ніж взяти кредит в банку, особливо, якщо це стосується значних сум. І все це при тому, що при використанні “процесуального кредиту” не потрібно складати бізнес-план, шукати майно для застави тощо.

В цій ситуації підприємцям можна порадити в укладених договорах, крім неустойки, детально відображати умови стягнення збитків в разі порушення його умов однією із сторін. Наявність таких умов буде додатковим стимулом для партнера добросовістно виконувати взяті на себе зобов’язання.