На одне із київських підприємст з метою проведення оперативної перевірки додержання вимог податкового законодавства завітали два податкових інспектори. Одним із них було зафіксовано факт купівлі товара покупцем та повідомлено про проведення оперативної перевірки на підприємстві. Керівник підприємства прийняв рішення про недопущення посадових осіб податкової служби до проведення перевірки, оскільки останні перед початком перевірки не зробили запис у Журналі реєстрації перевірок, який ведеться на підприємстві.

На наступний день на підставі рішень державної податкової інспекції було зупинено операції підприємства на поточному рахунку в установі банку, а на директора накладено адмінстягнення у вигляді штрафу. Вважаючи рішення податкового органу протиправними, керівництво підприємства звернулося за захистом своїх прав.

На сьогоднішній день вказана ситуація є досить типовою для багатьох підприємств.

Органам податкової служби законодавством надано значні повноваження в області оподаткування. Одними з них є право на проведення перевірок, так званий арешт рахунків підприємства та накладення на його посадових осіб адмінстягнень. Але спочатку спробуємо розібратися в тому, дії якої із сторін в цій ситуації були не правомірними згідно вимог законодавства України.

Гадаємо, ні для кого не буде новим, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право на проведення перевірок на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Це право надано вказаним органам статею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, в редакції Закону № 3813-12 від 24.12.93 р. Так, Розпорядженням Державної податкової адміністрації (ДПА) України від 25.09.98 р. № 272-р затверджено “Порядок проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів по них”. Згідно вимог Порядку оперативна перевірка повинна проводитися з метою встановлення факта додержання чи не додержання підприємцями, що здійснюють розрахунки за готівку або в безготівковій формі, вимог податкового законодавства. Перевірка розпочинається, як правило, з фіксації посадовою особою податкової служби факта купівлі споживачем товара (замовлення, отримання послуги) або з негласної контрольної його купівлі самою посадовою особою. На перший погляд все в межах правового поля, але тут виникає дуже цікавий момент.

Виявляється чинним законодавством України не передбачено такого виду перевірки як “оперативна перевірка” і права на її встановлення ДПА України також не надано. Більш того, згідно пункту 1 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98 р. № 817/98 органи державної податкової служби проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Інших видів перевірок цим нормативним актом не встановлено, який, доречі, має силу закона, оскільки прийнятий на підставі Перехідних положень Конституції України. Встановлення всього тільки двох видів перевірок не випадкове, адже Указ приймався з конкретною метою: зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність.

Наразі необхідно підкреслити, що Указом не передбачено проведення і документальних перевірок. В той же час в Законі України “Про державну податкову службу в Україні” (ч.2 ст.6, п.5 ч.1 ст.11) опосередковано йдеться про можливість проведення податковими органами документальних перевірок, хоча прямо останнім такого права не надано, тобто на проведення саме документальних перевірок. Все тим же Указом Президента України з метою недопущення несанкціонованих перевірок підприємствам рекомендовано вести журнал відвідання їх або їх структурних підрозділів предстаниками контролюючих органів, до яких належать і посадові особи органів податкової служби. Форма і порядок ведення журналу встановлено наказом Державного комітета України з питань розвитку підприємництва (Держпідприємництва) від 10.08.98 р. № 18 “Про затвердження форми та Порядку ведення Журналу відвідання суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами (Журнал реєстрації перевірок)”. Відповідно до пункту 7 Порядку ведення Журналу реєстрації перевірок представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов’язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис. Суб'єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, в тому числі зателефонувавши до відповідного контролюючого органу.

Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Поряд з цим, пунктом 5 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено вичерпний перелік підстав зупинення операцій на рахунках підприємств органами податкової служби. Однією із таких підстав є відмова у проведенні документальної перевірки. Отже, відмова керівництвом підприємства у проведенні оперативної перевірки не є підставою для зупинення операцій на рахунках підприємства.

Тому саме собою розуміється, що у разі відсутності в діях посадової особи ознак протиправності, не має підстав і для накладення на неї адміністративного стягнення.

На цьому метамарфози з оперативною перевіркою не закінчуються.

16 лютого 1999 року Держпідприємництва приймає Рішення №17-14/2“Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 N 79/ 98 “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” Державною податковою адміністрацією України”, яким зобов’язує ДПА України внести відповідні зміни до затвердженого нею Порядку проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів по них, попередньо погодивши ці зміни з Держпідприємництва, з метою усунення порушень чинного законодавства України та вилучення норм, які не спрямовані на усунення перешкод у здійснені підприємницької діяльності.

Крім цього, Протоколом зустрічі Прем’єр-Міністра України з представниками підприємницьких структур від 19.05.99 р. зобов’язано ДПА України привести своє Розпорядження № 272-р від 25.09.98 р. “Про ведення в дію Порядку проведення оперативних перевірок та розгляду матеріалів по них” у відповідність з Указом Президента України № 817/98 від 23.07.98 р. “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”. Нагадаємо, що цим Указом встановлено тільки планові та позапланові виїзні перевірки.

ДПА України усунула вказані порушення своєрідним шляхом та подала Розпорядження № 272-р на реєстрацію до Міністерства юстиції України. Ця своєрідність полягала в тому, що оперативну перевірку податківці на папері зробили різновидом позапланової перевірки, яка передбачена Указом Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”. Міністерство юстиції, розглянувши поданий ДПА України акт, відмовило в його реєстрації. Причина відмови таж сама: чинним законодавством України не передбачено такого виду перевірки як оперативна перевірка, в тому числі і як різновид позапланової перевірки, та право на її встановлення та проведення ДПА України не надано. Що стосується оперативної перевірки, то, на думку багатьох фахівців юриспруденції, на проведення таких перевірок не має ніяких правових підстав, незважаючи навіть і на затверджений Розпорядженням ДПА України “Порядок проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів по ним”, оскільки останній прийнятий в порушення чинного законодавства.

Ситуація, що склалася з оперативними перевірками, - це не що інакше як відбиток коалізії різних нормативних актів, прийняття нових актів без погодження їх з попередніми. Внести чіткість у цьому питанні, гадаємо, може тільки більш чітке закріплення в законі, наприклад, у тому ж Указі Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, вичерпного переліку перевірок, які можуть проводити різні контролюючі органи, зокрема податківці.