У попередньому номері “ГК” мова йшла про “методи”, загалом не зовсім прийнятні в етичному плані, які інколи застосовують керівники окремих фірм до своїх підлеглих з метою уникнення розголошення комерційної таємниці. Отже зараз, для того, щоб не виникало необхідності виходити за межі якихось встановлених моральних норм або, навіть, закону, зупинемося на певних нюансах відносин між роботодавцями та найманими працівниками в цій “делікатній” сфері.

В умовах ринкових відносин, з його жорскою конкуренцією, і далеко не завжди добросовістною, багатьох керівників хвилює наступне питання: як прийняти на роботу нового працівника, щоб останній працював саме на фірму, а не на її, наприклад, конкурентів. З цього приводу можна порадити наступне. Перш за все, керівнику фірми, який має намір взяти на роботу працівника, потрібно визначитися в тому, наскільки працівнику необхідна інформація, за розголошення якої він боїться, для належного виконання ним своїх обов’язків. У разі відсутності такої необхідності - радимо краще не ризикувати. Але бувають випадки, коли працівник призначається на відповідальну посаду, що прямо пов’язана з інформацією, що становить комерційну таємницю підприємства. Звичайно, найкраще на таку роботу взяти знайомого, який має необхідний досвід та якому ви довіряєте. Але чи завжди так ідеально буває? В цьому випадку радимо зазделегідь потурбуватися про захист комерційної таємниці вашої фірми. Насамперед, з такими працівниками необхідно укладати трудові угоди у письмовій формі. В угоді обов’язково передбачити розділ “Комерційна таємниця”, яким встановити умови і підстави відповідальності працівника за її розголошення.

Те саме стосується і працівників, які приймається на роботу на контрактній основі. При цьому слід пам’ятати, що вказана відповідальність настає за розголошення не будь-яких відомостей, а тільки пов’язаних з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, розголошення якої може завдати шкоди його інтересам (Комерційна таємниця).

Конкретний склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, визначає його власник або керівник, здебільшого, в окремому положенні.

Також не буде зайвим затвердити працівникові його посадову інструкцію, де конкретно вказати, що він може робити, а що ні. Важливо, щоб ваш підлеглий знав, що він несе обов’язок не розголошувати певну інформацію. У випадку порушення цього обов’язку, такого працівника можна притягнути до майнової, адміністративної або, навіть, до кримінальної відповідальності. Законодавством передбачена можливість притягнення працівника до майнової відповідальності поряд з іншими.

Зрозуміло, що не завжди буває легко доказувати провину свого підлеглого в цій специфічній сфері. Але у разі відсутності належним чином оформлених відносин між сторонами, це зробити стає практично не можливо.