Згідно з пунктом 2 Положення платниками податків в адміністративному порядку можуть бути оскаржені рішення державних податкових адміністрацій (інспекцій) /далі - ДПА(І)/ про:

1) зупинення операцій за розрахунковими та іншими рахунками, відкритими для платників податків у банках та інших кредитних установах;

2) примусове стягнення не внесених у строк податків та інших платежів до бюджету;

3) застосування фінансових санкцій;

4) накладення адміністративних стягнень.

Необхідно зазначити, що у відповідності з частиною 2 статті 11 Закону ці рішення мають право приймати тільки голови ДПА і начальники ДПІ та їх заступники. Права на прийняття цих рішень іншими посадовими особами органів ДПС чинним законодавством не передбачено.

Прийняття зазначених рішень (крім рішення про накладення адмінстягнень) переважним чином відбувається на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. В деяких випадках такі рішення виносяться на підставі даних службової записки. Зокрема, в разі порушення підприємством чи особою - підприємцем встановленого порядку реєстрації в податковому органі як платника податків або в разі існування реальної загрози втрати коштів, відчудження майна, вилучення яких є єдиним способом відшкодування збитків, які спричинені державі у зв’язку з неплатоспроможністю підприємства (підприємця), уповноважений орган ДПС може винести Розпорядження про зупинення операцій за розрахунковими та іншими рахунками, відкритими для названих осіб у банках та інших кредитних установах, за результатами розгляду службової записки.

Прийняття рішення (постанови) про накладення адміністративних стягнень здійснюється на підставі протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог норм Кодексу про адміністратиіні правопорушення.

Куди подавати скаргу

Скарги на рішення, передбачені пунктом 2 Положення, подаються у письмовій формі на ім’я керівника вищестоящої ДПА(І)) на вибір платника податків: або до ДПА(І), яка прийняла рішення, що оскаржується, або безпосередньо до вищестоящої ДПА(І), а саме:

1) на рішення ДПІ в районі, міжрайонної або об’єднаної ДПІ - до ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

2) на рішення ДПІ в районі міста з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - до ДПІ в місті;

3) на рішення ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - до ДПА України.

Скарги, що безпосередньо подаються до вищестоящої ДПА(І), відповідно до пункту 3 Положення розглядаються уповноваженими податковими органами на підставі доданих до них документів, а також рішень, які приймалися за скаргою раніше, та інших документів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності орган ДПС, який уповноважений розглядати скаргу, може витребувати від особи, яка оскаржує рішення, додаткові документи.

Скарги, що подаються до ДПА(І), яка прийняла рішення, що оскаржується, повинні бути зареєстровані таким податковим органом і протягом трьох діб надіслані до вищестоящої ДПА(І) разом з документами, необхідними для їх розгляду. Згідно із абзацем

3 пункту 3 Положення до таких документів належать:

1) акт перевірки, за наслідками якої прийнято рішення;

2) рішення про застосування фінансових санкцій;

3) розпорядження про зупинення операцій по розрахунковому та інших рахунках, відкритих для платника податків у банку або іншій кредитній установі;

4) інкасове доручення (розпорядження) про безспірне стягнення коштів з рахунків платника податків або його дебіторів;

5) протокол про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства;

6) постанова по справі про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства;

7) зауваження та пояснення, якщо вони були подані особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення чи винесення постанови, а також висновки ДПА(І) щодо поданих зауважень і пояснень;

8) інші наявні у платника податків або ДПА(І) документи і дані, що засвідчують обставини справи.

Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копії.

Випадки зупинення виконання рішення, що оскаржується

У разі, коли платник податку відмовляється визнати висновки перевірки податкового органу або має зауваження до них і подав до ДПА(І), працівники якої здійснювали перевірку, не пізніше десяти днів з дня складання акта перевірки, обгрунтовані заперечення до акта перевірки щодо донарахованих перевіркою сум податку на прибуток чи додану вартість, сплата цих податків та фінансових санкцій зупиняється до прийняття рішення за результатами такого оскарження.

У разі незгоди платника податків з рішенням ДПА(І) щодо безспірного стягнення коштів таке стягнення може бути зупинене вищестоящою ДПА(І) за умови подання скарги платником податку до ДПА(І), яка приймала рішення, що оскаржується, не пізніше десяти днів з дня прийняття такого рішення і якщо є достатні підстави вважати, що рішення, яке оскаржується, не відповідає законодавству України. У разі, коли платник податків ухилявся від сплати податків або існує реальна загроза несплати донарахованих перевіркою сум податків чи застосованих фінансових санкцій, зупинення стягнення не здійснюється.

Виконання рішення може бути зупинене повністю або частково із зазначенням конкретних сум податків, платежів, фінансових санкцій.

Рішення про зупинення стягнення донарахованих перевіркою сум податків чи зупинення виконання рішення про застосування фінансових санкцій приймає голова (заступник голови) вищестоящої ДПА(І) на період до закінчення розгляду скарги, але не більше ніж на тридцять днів.

Подання скарги на постанову ДПА(І) про накладення адміністративного стягнення протягом десяти днів з дня винесення постанови зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги.

Строки розгляду скарги.

Відповідно до пункту 4 Положення розгляд скарг і прийняття по ним рішень (крім скарг на постанови про накладення адміністративних стягнень) здійснюється у місячний термін з дня надходження скарг. У разі, коли в цей термін вирішити порушені в скарзі питання неможливо, то Голова (заступник голови) ДПА(І) має право встановлювати інший необхідний термін для розгляду скарги (при цьому загальний термін вирішення порушених у скарзі питань не може перевищувати сорока п’яти днів). Про встановлення іншого, ніж місячний, терміну розгляду скарги повідомляється особа, яка подала скаргу.

Скарги на постанову по справі про накладення адміністративного стягнення розглядаються податковими органами в десятиденний термін з дня їх надходження.

Збільшення цього терміну чинним законодавством не передбачено.

Прийняте рішення за наслідками розгляду скарги надсилається особі, яка її подала, і ДПА(І), рішення якого оскаржувалося.

Рішення, що приймаються за наслідками розгляду скарг.

При розгляді скарги платника податків (крім скарги на постанову по справі про накладення адміністративного стягнення) згідно з пунктом 6 Положення ДПА(І) має право прийняти одне з таких рішень:

1) залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

2) зупиняє у випадках, передбачених у пункті 5 цього Положення, виконання рішення, що оскаржується, і призначає здійснення переперевірки;

3) скасовує рішення, яке оскаржується, у разі його невідповідності актам законодавства;

4) зменшує розмір фінансових санкцій чи штрафів в межах, передбачених законом про відповідальність за податкове чи інше порушення.

За наслідками розгляду скарги на постанову по справі про накладення адміністративного стягнення ДПА(І) приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) зменшує розмір штрафу в межах, передбачених законодавчим актом про відповідальність за це правопорушення.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено посадовою особою ДПА(І) , неправомочною вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Права платника податків прирозгляді його скарги.

Платник податків, який подав скаргу на рішення ДПА(І), має право:

1) особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;

2) знайомитися з матеріалами перевірки;

3) подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті ДПА(І), яка розглядає скаргу;

4) бути присутньою при розгляді скарги;

5) користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

6) одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

7) висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;

8) вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень;

9) відкликати або анулювати подану скаргу в будь-який час до прийняття рішення за наслідками розгляду скарги. Відкликання або анулювання скарги проводиться за письмовою заявою особи, яка подала скаргу.

У разі незгоди підприємства, установи, організації, громадянина з рішенням державної податкової адміністрації (інспекції), яка розглядала скаргу, це рішення може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.

З цього приводу Державна податкова адміністрація встановила (за матеріалами перевірок стану роботи державних податкових адміністрацій деяких областей України і наслідками розгляду скарг (апеляцій), що поступили від платників податків до Головного управління апеляцій), що головними причинами, які зумовили подання скарг (апеляцій), за результатами розгляду яких були відмінені рішення (постанови, розпорядження) державних податкових адміністрацій (інспекцій) є :

по-перше - низька якість проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності;

по-друге - не дотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів при прийнятті рішень керівниками державних податкових адміністрацій (інспекцій);

по-третє - недостатній розгляд скарг платників податків вищестоящими податковими органами.

Як зазначено Державною податковою адміністрацією України (лист за № 8472/10/ 25-0017 від 15.07.98 р.), більшість відмінених рішень було прийнято за матеріалами перевірок, в яких не чітко викладено зміст правопорушень, не вказані порушені норми законодавчих актів і їх конкретні пункти та статті. Перевіряючими і керівниками деяких державних податкових адміністрацій (інспекцій) не правильно застосовуються норми чинного законодавства з питань оподаткування, застосування електронних контрольно- касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках з споживачами, патентування підприємницької діяльності і інших питань. Вказаними особами не повною мірою виконуються вимоги чинного законодавства відносно ПРОИЗВОДСТВА по справам про адміністративні правопорушення, не приділяється необхідної уваги оформленню і розгляду матеріалів перевірок, внаслідок чого допускаються неправомірні застосування фінансових (штрафних) санкцій і адміністративних штрафів.